Свято-Троїцький Чигиринський жіночий монастир

Троїцький Чигиринський жіночий монастир УПЦ — православний монастир (спочатку — чоловічий, із 1735 — жіночий) поблизу Чигирина (у наш час — у межах міста). За деякими даними, існував уже 1627, проте ця дата суперечить відомостям, згідно з якими фундатором монастиря був Іван Виговський у той час, коли займав посаду генерального писаря, тобто не раніше 1649. Перша достовірна згадка про монастир датована 1653. У 1650-х рр. тут було два храми: Святої Трійці та Святого Іоанна Богослова. Монастир із 1667 служив резиденцією митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Йосифа Нелюбовича-Тукальського, який був тут похований (за ін. даними — у чигиринській церкві Святих Петра і Павла). Монастир зруйнований 1677—78, відроджений бл. 1708 братом П.Дорошенка Андрієм, який тут постригся в ченці та був похований (згодом тут були поховані інші представники Дорошенків). 1712 знову зруйнований татарами і відроджений 1730, коли обитель отримала привілей від чигиринського старости Я.-С.Яблоновського. 1735 монастир став жіночим. Із 1786 мав статус позаштатного. Із 1874 при монастирі діяло училище для дівчат. На початку 20 ст. в монастирі були 234 насельниці. 1923 частину монастирських приміщень віддали дитячій трудовій колонії. Монастир закрили 1925. Останню ігуменю Рафаїлу (Тартацьку) 1927 закатували місцеві члени спілки «Безбожник».